Наступив, наступив чорний віл на ногу,
Ей, бачу, далебі, не піду додому.

І додому не піду, і тут не всиджу,
Треба, братця, підкопаться до дівчини в хижу.

– Бодай тебе копала лихая година,
Через тебе, вражий сину, мене мати била.

А хоть била, хоть не била, нахвалялась бити:
Перестань же, вражий сину, до мене ходити!

– Я й не перестану, поки не достану
Чорних брів, вірних слів, хорошого стану.

– Ти, козаче, ти, дураче, цуцику рябенький,
Ходитиме, любитиме кращий, молоденький.