На тім боці при толоці сивий бичок риче.
– Вийди, вийди, дівчинонько, леґінь тебе кличе.

Ой не вийшла дівчинонька, вийшла її мати:
– Кому треба дівчиноньки, най іде до хати.

А я ввійшов та до хати, не завстиг я сісти,
А вони мні – гандибурку нелуплену їсти.

А я тоту гандибурку гірко заїдаю,
Перед печі – пироженьки, я си позираю.

Перед печі – пироженьки, а на кухні – масло.
– Дідько тебе,– каже,– бери а з твоїм багатством!

– Ой багаче, багачику, чим ся гоноруєш,
Чому дівку не віддаєш, на чорта годуєш?

– Я ще буду годувати та й штири неділі,
Відтак буду посилати в високе Підгір’я.

А Підгір’ю хліб по кілю, калачі по платі,
Багацької дівчиноньки нема на роботі.

А багацька дівчинонька не хоче робити,
А черево по коліна, не годна ходити.

А черево по коліна, а ротик по вуха,
Оченята, як горнята, ще й до того глуха.