Молодая молодиця моргала на мене:
– Кидай, москаль, ружьє чистить та іди до мене.

– Ой рад би я і сам прийти,– боюсь чоловіка,
Як побачить та узнає, вмалить мені віка.

– Прийди, прийди, москалику, в обідню годину,
Я свого старого чорта пошлю по калину.

– Іди, старий, по калину, іди по калину,
Як не підеш по калину, далебі, покину.

Пішов старий, бородатий калини ламати,
А я свого москалика упустила в хату.

Сидить москаль за столом, вареники ловить,
Молодая молодиця білі руки ломить.

Сидить москаль за столом, кудрі завиває,
Молодую молодицю к серцю прижимає.

Як послала вона дочку батька виглядати:
– Гуляй, гуляй, моя мати, його не видати.

Як глянула за віконце – калина красніє:
– Де ж я тепер, мій миленький, тебе заподію?

– Сховай мене, моя мила, в каменні палати,
Сама ляжеш на кроваті та й будеш стогнати.

– Іди, старий, бородатий, меду купувати.
Пішов старий, бородатий меду купувати.

Пішов старий, бородатий меду купувати,
А я свого москалика випустила з хати.

– Іди, іди, москалику, крутими горами,
Як спита хто, де ти був, скажеш: "За волами".