Мені мати наказала,
Щоби-м мужа шанувала.

А я єго шанувала,
До отави припинала:

– Ой їж, мужу, траву тую,
Заким борщу не зготую.

Заким борщу зготувала,
Сім раз ляшка цілувала.

Як я сіно громадила,
Ляшка-м собі принадила.

І ще буду громадити,
Щоб другого принадити.

І в копиці поскладаю,
На третього поморгаю.

Ляшок любий, ляшок милий,
Піду з ляшком до могили.

– Бувай, мужу, здоровенький
І для другої миленький!