Мала бабонька чотири доньки,
Чотири доньки красной уроди.
Потіхо моя,
Хороша ж моя!

Первую дала за хлібовчика,
За молодого, за хорошого.
Потіхо моя,
Хороша ж моя!

Другую дала за медовчика,
За молодого, за хорошого.
Потіхо моя,
Хороша ж моя!

Третюю дала за рибовчика,
За молодого, за хорошого.
Потіхо моя,
Хороша ж моя!

Четверту дала за дударчика,
За молодого, за хорошого.
Потіхо моя,
Хороша ж моя!

Перший зять їде.
– А хто ж там їде?
– Хлібовчик їде.
– А що він везе?
– Віз хліба везе:

Батькові бохонець, матері другий,
А дитинятам по бохонятам,
По оттіцененьким,
По невеличеньким.
Потіхо моя,
Хороша ж моя!

Другий зять їде.
– А хто ж там їде?
– Медовчик їде.
А що ж він везе?
– Віз меду везе:

Батькові пластир, матері другий,
А дитинятам по пластирцятам,
По оттіцененьким,
По невеличеньким.
Потіхо моя,
Хороша ж моя!

Третій зять їде.
– А хто ж там їде?
– Рибовчик їде.
– А що ж він везе?
– Віз риби везе:

Батькові щупак, матері шуляк,
А дитинятам по щупенятам,
По оттіцененьким,
По невеличеньким.
Потіхо моя,
Хороша ж моя!

Четвертий зять їде.
– А хто ж там їде?
– Дударчик їде.
– А що ж він везе?
– Віз дудок везе:

Батькові дуду, матері другу,
А дитинятам по дудченятам,
По оттіцененьким,
По невеличеньким.
Потіхо моя,
Хороша ж моя!

Стали дитинята в дудченята грати
Стала мамочка до тата сміяти.
Потіхо моя,
Хороша ж моя!