Літом то було торік, йшов я з посторонком,
Вперезався гарбузом, підпирався вовком.
Ставок мав я на печі, черпав воду саком,
Грабельками ловив риб, стріляв птахів маком.
Гой-я, гой-я, стріляв птахів маком. (2)

Загорівся раз ставок, риба погоріла,
І велика, і мала у ліс полетіла.
Полетів за нею й я, рубав ціпом дуби,
Вдарив жабу по хвості, – вибила ми зуби.
Гой-я, гой-я, вибила ми зуби.

Чорт з зубами, але гріх жабеня побити,
Іду в церкву всіх святих відпусту просити.
От до церкви я прийшов, став під хоругвочку,
Святий Петро гра на бас – Павло на дудочку.
Гой-я, гой-я, Павло на дудочку.

Запримітили святі, що стою в куточку,
Стали тягти танцювати, порвали сорочку.
Буком мене святий Йван: – Чом стоїш, гультяю,
Як не хочеш танцювати, марш собі до раю.
Гой-я, гой-я, марш собі до раю.

В раю каші наварили, часником затерли,
Так ся святі переїли, аж ноги задерли.
За хмарою поблизу музиканти грають,
Ангели старі й малі "Аркан" витинають.
Гой-я, гой-я, "Аркан" витинають.

Та недовго слухав я, як грають музики,
Та й по небі в ходаках вдарив коломийки.
Тут як гримне Ілія: – Що ти, бойку, робиш?
Ти своїми ходаками небо нам угробиш!
Гой-я, гой-я, небо нам угробиш!

Загалділи всі святі: – Вигнать бойка треба,
Що ми будем за святі, як не стане неба.
І попер мене Ілля за небесні брами,
Опинився я ото, люди, перед вами.
Гой-я, гой-я, люди перед вами.