Кукала зозулька
Із калиночки.
Їхали опришки з Верховиночки.

В неділю звечера
Стало смеркати,
Ой ходять опришки нічліг шукати.

Ґазда із хати,–
Леґінь до хати
Та й став він ґаздиню стиха питати.

– Чом в тебе, госпосю,
Губки солодкі?
– То від медочку, мій соколочку.

Під вікном муж стоїть
Та й си карбує,
На свою ґаздиню бучок рихтує.

Опришок з хати,–
Ґазда до хати,
Став свою госпосю ревідувати.

– Ой мужу, мужу.
Не вір нікому,
Ой як ти не віриш серденьку мому.

Ой купи, мужу,
Срібний дзвіночок,
Та й прив’яжи мені за поясочок.

Як ся порушу,
Дзвонити мушу,
Бом, бом, бом, дзень, бом, бом, за твою душу.