Ішов тютюн дорогою, здибала го люлька:
– Добрий вечір, тютюнчику, закурим си тутка!

Йа учора та звечора люлечка курила,
Як упала з поличеньки – на цебер ся збила.

Ой ввійшов же я до хати люльку жалувати:
– Люлечко моя червона, вже тебе не мати!

Ой поїхав я до Львова люльку купувати:
Знайшов люльку червоненьку – не міг сторгувати.

Ой дівчина чорнобрива ябка продавала,
Вона мені, чорнобрива, люльку сторгувала.

Ой пішов я до корчмоньки люльку закурити,
Та сидять там три пияки – хотіли мя бити.

Оден каже: "Свате, свате!", другий – "Куме, куме!"
А третій вже поза уха макогоном суне.

Ой втікав я через сади та через городи,
Заплутався в гарбузиння та наробив шкоди.

Зачали мя баби бити та ще й позивати,
Мусів же я штани дерти, гарбуза латати.

Ой втікав я через плоти й через перелази,
Вийшов якийсь мара з хати, вдарив скілька рази.

Ціп терновий, ціп терновий, капиця залізна,
Як мя вдарив скілька разів, аж ми шкіра злізла.