І шумить, і гуде,
Дрібен дощик іде!
А хто ж мене, молодую,
Та додому проведе?

Обізвався козак
На солодкім меду:
– Гуляй, гуляй, чорнобрива,
Я додому заведу.

– Не веди ж мене,
Ой прошу ж я тебе,
Бо лихого мужа маю,
Буде бити, добре знаю.

На бік, хлопці, на бік,
Бо чорт мужа несе!
Як побачить мене з вами,
Його трясця затрясе.

Най трясе, най трясе,
Як вітер лугами,
Таки ж бо я, молодая,
Погуляю з вами.

А я мужа не боюся,
Я мужеві поклонюся,
Як він теє поміркує,
Може, й сей раз подарує.

І шумить, і гуде,
Скрипка грає, бас гуде,–
Козак мовчить, а все знає,
Він додому заведе.