Гей, хороша молодичка моргала на мене:
– Покинь, покинь молотити та ходи до мене.

– Ой не піду, бо ся бою, маєш чоловіка,
Як мя зловить, буде бити, збавить мені віка.

– Прийди, прийди, гожий хлопче, хотя на годину,
Я старого бородача пішлю по калину.

– Піди, старий бородачу, мені по калину,
Бо я такий кашель маю, що трохи не згину.

Пішов старий, бородатий, калину ламати,
Ой привела молодого із сіней до хати.

Сів він собі в кінці стола, курку обирає,
Хорошую молодичку д’ собі пригортає.

– Вийди, доню, на улицю тата визирати,
А як буде вже близенько, давай мені знати.

Вийшла доня на вулицю, в білі руки плеще:
– Гуляй, гуляй, моя мати, не йде тато єще!

Погляну я в кватирочку – вже старого видко.
– Увивайся, жвавий хлопче, коло курки швидко?

Погляну я в кватирочку, старий вже близенько:
– Ох, де ж я тебе подію, ти моє серденько?

Сховаю тя, мій миленький, під м’яку перину,
Сама ляжу на постелі та й скажу, що гину.

Прийшов старий, бородатий з калинов до хати,
Як стояла, так упала, почала стогнати.

– Ой йди, старий, бородатий, купи мені меду,
Бо щось мені тяжко, нудно, головки не зведу.

Пішов старий, бородатий меду купувати,
Гей, вивела молодого до сіней із хати.

А я хлопець зуховатий, в свого батька вдався,
Низом, низом попід плотом, в коноплі сховався.

Йшли дівчата молодії конопельки брати,
Не дали мні, молодому, і там погибати.

Прийшов старий, бородатий та й руками трепле:
– Який дідько тута був,– іще місце тепле?

– А ти, старий, бородатий, не вчися брехати,
Коли який дідько був, то було ж піймати.