– Чорні очі, як терен,
Коли ми ся поберем?
– Маю в Бозі надію,
Поберемся в неділю.

Прийде така неділя,
Буде наше весілля.
Поберемся навесні,
Як зацвітуть черешні.

– А де ж ти мя поведеш,
Коли хати не маєш?
– Поведу тя в чужую,
Заким свою збудую.

– Будуй, будуй з лободи,
До чужої не веди.
Чужа хата – не своя,
Як собака лихая.

А що ж їсти мені дані,
Коль ти хліба та й не маш?
– Будеш їсти логазу,
Заким хліба привезу.

– А чим же ня накриєш,
Коль перини не маєш?
– Накрию тя рукою,
Будеш спати зо мною.