Чорна гречка, білі крупи,–
Не попадай, дівко, у руки.
А як в руки попадешся,
Тож-то й горя наберешся.
Іде з шинку та й до хати:
– Давай, жінко, вечеряти.–
Поставила борщ із мнясом,
Сама сіла підперласом*:
– Чоловіче, бійся бога! –
Летить миска до порога.
– Продай, жінко, хоть намітку,
Треба грошей на горілку.
Продай, жінко, красну хустку,
Треба грошей на закуску.
Як ні за що буде пить,–
Тоді буду дуже бить.
– Куда їдеш, пане Іване?
– На ярмарок до міщани.
– Чим ти будеш торгувать?
– Везу жінку продавать.
– Чоловіче дурнуватий,
Нащо жінку продавати?
– І сам господь баче з неба –
На горілку грошей треба.