Червоненькі бурячки
Ще й зелена гичка.
Приходили кавалери –
Я ще невеличка!

Кругом мене хлопці в’ються
Та ще й непогані,
Я не знаю ще й сама,
Котрий мій коханий.

Ой хотіла мене мати
За Івана дати,
Та й задумав той Іван
Супутником літати.

Хай літає, я йому
Того не бороню,
А я сяду на ракету
Та й його догоню!

Ой літає мій Іван,
Супутником літає,
Я дивлюся в телевізор,
Він мені моргає.

Ой бодай же той Іван,
Бодай же сказився,
Він полетів аж на Марс
І там оженився.

Оженився мій Іван,
Взяв він марсіянку,
Вона йому наварила
Мишей до сніданку.

Він думає, що вона
Дуже така файна,
Вона вища від коня,
Ширша від комбайна.

Ой на дубі зеленому
Чорний ворон кряче;
Ой дурненька та дівчина,
Що за хлопцем плаче.

А як будуть кавалери
Високо літати,
Ми поїдем аж на Марс
Женихів шукати.