Дістався в спадок рідний край, що гине,
"Не бути - бути" - слово королю.
На сполох б'є знесилена країна,
Чекаючи на відповідь мою.
Ледь посміхнулась королева-мати,
Вже впевнена в покірливому "ні".
Та й що я вам, народу, можу дати -
Самі питання у моїй казні.

І все ж нам бути, бути, бути -
Замовкніть, каїни та брути!
Нам зводити храми, фортеці та хати,
Нам сіяти зерна і пісні складати,
Нам край матерів визволяти
Від бруду й отрути - нам бути!

Напевно, я помру цієї миті,
Слухняним бути - місія моя.
Та нас так довго не було на світі,
Що "Бути!" твердо проголошу я.
На право бути дозволу не треба -
Хай зрозуміють королі земні:
У вод прозорих, у землі та неба
Хіба питають - бути їм чи ні?!?

Звичайно ж, бути, бути, бути -
Замовкніть, каїни та брути!
Нам зводити храми, фортеці та хати,
Нам сіяти зерна і пісні складати,
Нам край матерів визволяти
Від бруду й отрути - нам бути!
Нам бути! Нам бути! Нам бути!