Нам зручно так, що я не Ваш герой...
Нам вигідно, що хворий я не Вами...
І кожен з нас засвоїв свою роль
Із жестами й стандартними словами...
І можу бути з Вами я смішним,
Розслабленим і не боятись зради,
Не червоніти кольором густим,
Коли даю я невпопад поради...

Я вдячний Вам і тут є свій резон,
Що сплю я добре літніми ночами,
І що без Вас вдихаю я озон
Після дощів, принесених вітрами...
За Ваше підсвідоме почуття,
За сонце – не у нас над головами...
За те, що Вас кохаю все життя...
І що, нарешті, це сказав віршами...