Я був хрущем над вишнями в саду,
Потім сміявся, плакав солов'ями.
Тепер я - лев, повільно вільно йду, |
І Україну чую під ногами. | (2)

Я - український лев і ці степи мої,
Іду володарем на запах крові.
Принишкли трави, змовкли солов'ї. |
Я виріс і змужнів, я починаю лови. | (2)

Я - український лев і ці міста мої,
Чужинський сморід тут лоскоче ніздрі.
Це лев прийшов, хай кануть у вогні! |
Це лев прийшов, хай знають своє місце! | (2)

Я - український лев і ці жінки мої,
Їх лона прагнуть левенят, а не шакалів.
Після солодких ігрищів-боїв |
Народим левів і підемо далі. | (2)

Ми - леви, леви - цей сльозливий спів
Нам остогид і від ниття нас нудить.
Ми розіпнемо животи рабів |
І левів дух вдихнем у їхні груди. | (2)

Ми - леви, леви - мати в нас одна.
Нам Україна - не коханка, а кохана.
Піде у світ левицею вона, |
А не вівцею на заріз до москаля чи хана. | (2)

Нас сотні, сотні - буде тьми і тьми,
Ми вже йдемо, нас не спиняйте краще.
Ми - леви, українські леви ми, |
І ці степи і води, й небо - це все наше! | (3)