Заплітає дівка косу,
У віконце вигляда.
Бачить, парубок високий
Ходить, носа задира.

"Що ти ходиш, що ти бродиш
Біля хати у дверей?
Та, ще й носом своїм водиш,
А ну, геть з моїх очей."

"Та чи дівка ти сказилась?
Мила й люба ти моя.
Серденько до тебе лине,
Наче пісня солов’я."

"Краще йди ти, хлопець, звідси,
Бо покличу матінку.
Вкорочу тобі я носа,
Тоді прийму сватоньку."

Лише дівка відвернулась,
А він стукає в вікно.
"Я приніс тобі сокиру,
Носа вкороти мого!"

"Ой, ти парубок гарненький,
Краще носа не знайти!
Кинь сокиру, йди до неньки,
Нас вона благословить."