Щебетала мені птаха,
Щире щось, таке красиве,
І не знала, і не знала,
Як та пісня серцю мила.
Наспівалась, полетіла
Долі кращої шукати,
Піднялась аж до хмарини,
Звідти пісні не лунати.

З висоти на землю подивилась,
Крильцями махала, не зігрілась.
Земле рідна моя! Я без тебе не я!

І до мене повернулась,
Це щоб я не сумувала,
І щоб пісня не забулась,
Та, що мати наспівала.
В край далекий не схотіла,
Де завжди багато сонця,
До калини прилетіла,
Що біля мого віконця.

І співала птаха, і співала,
І піснями душу зігрівала:
Земле рідна моя! Я без тебе не я!

Щебетала мені птаха,
Щире щось, таке красиве...