Молитва людська є неначе дим,
кружляє над селом, мов білий лебідь,
аж стовбуром кудрявим, золотим
розвіється по кришталевім небі.

Молитва людська - це ґотицька вежа,
що виструнена навсторч у блакить,
що захват майстра й біль її мережав -
над гамором юрби німа мовчить.

Молитва людська є немов тополя,
на небо дивиться над ланом жит,
струнка, тонка, самітна серед поля
хитається від вітру та дрижить.

Молитва людська є немов орел,
над хмари вилетить з землі порога,
Аж задрижить, неначе перепел:
побачить вогняне обличчя Бога.