Ось і не має вже пори,
Пори, що зветься листопадом
І темно-сірі кольори
Застигли, як перед парадом.

Приспів:
Вони такі не просто так,
Вони про щось, напевно, знають,
Вони чекають снігопад
І з нами мовчки розмовляють.

Лежить давно вже на землі
Опале листя закутками,
Дерева, наче, у ві сні
Стоять з похмурими гілками.

Приспів.

Шляхи життєві простяглись
Серед пейзажів не привітних,
Тумани з ними розляглись
Молочним цвітом мрій завітних.

Приспів.

Дощі холодні і рясні
Простори сірі поливають,
А потім зранку вітряні
Сніжинки перші прилітають,

Приспів.