На Вкраїну рідну суне сила вража -
Хоче поневолить, хоче полонить.
Ти грабуєш, ляше, забираєш наше, -
Як же нам по-доброму із тобою жить?

Не на те родились ми, щоб в неволі скніти,
Щоб судилось дітям рабство та ярмо, -
Ми на посміх світу не потерпим гніту,
Ми на глум свободу нашу не дамо!

Не одного сина вражі катували,
Не один звитяжець потрапляв на гак.
Не забув підступні зрадницькі навали
Вірний щирій дружбі вславлений козак.

Закипають хвилі в морі почорнілі,
Плаче стара чайка, чуючи бої.
Нас не подолати ненависній силі,
Не знеславим чисті прапори свої!

Чуєш, вражий сину, ти за наш Батурин
І на тому світі відповідь даси.
Гомонить Вкраїна, чути звуки сурем,
Бачим вільну матір юної краси.

Бачим Україну вільну та погожу,
Бачимо онуків в щасті та добрі.
І козацьку вірну ставимо сторожу
Біля моря нашого, як в літа старі.

Дзвонять струни кобзи, вирушає військо,
Розбирає ворога страх і чорна лють.
Шлях важкий козацький проляга не близько,
Козаки за правду і за волю йдуть.

...Гей, долиною, гей, широкою козаки йдуть...