GmСонце стигне,F у полоні хмар
ВCітер запрошGmує, листя в танок
Gmі позбуваєтьсяF пам'ять примар,
CДивлячись Gmна, пожовтілий листок

Те, що колись, було давно
порви, зімни, викинь в вікно.
a те, що може ще бути
краще людині, зовсім не чути

CmА, зорі із небаGm падають,
цFю пору менGі нагадують
GmВітер дує в очCmі,
тFаємниці Gзнати хоче

Лишається холод майбутнього ранку
В червоній огранці з воронячим криком
Завмерли дерева і хмари блукають
y люду довкола обличчя зникають

Хай зірветься листя мов зорі із неба,
Їх вітер понесе в останій танок.
Я в осені силу собі позичаю..
відпивши із чашки, гарячий ковток