Як від'їжджав від рідного я дому,
Бо доля по світах мене кидала,
То батько у дорогу дав підкову,
Аби вона мене оберігала
Від бід усіх, що можуть навернутись
На чужині далекій і жорстокій,
Допомагала в пам'яті вернутись
У рідний край, де впевненість і спокій.

Приспів:
Цей знак був зі мною, як символ батьківського дому,
Як згадка про край свій, який найдорожчий мені.
Побачу його і стискається серце до болю,
Що я так далеко на рідній комусь чужині.

Життя в світах жорстоке і буденне,
Я в ньому не потрібний був нікому.
Найголовнішим тут було для мене
За рідний край свій не забути і за мову,
І за батьків, що так мене чекали,
І за сім'ю у краю калиновім.
І не забув, мені допомагала
Моя підкова, батьківська підкова.

Приспів.

Я повернувсь до власної хатини,
Замилувався спрівом солов'їним.
Ніде в світах нема такої пісні
Й землі такої, як на Україні.
Я помолився, ставши на коліна,
Стулив в долонях батьківську підкову
Й відчув, що є для мене Україна.
Я повернувсь назавжди, слава Богу!

Приспів.