G C F F
пару ночей
стіни зрівняються з рівнем землі
пара очей
серце розіб’ється в край на куски
трохи сліз
ніби ми дійсно здатні щось відчувати
панує злість
доказ можливості співпереживати

чужі кроки
в душі усе навиворіт
чужі уроки
ми зрозуміли в нас нема вибору
двоє людей
не хоче жити навіть половина
трохи ідей
з’явиться відчуття постійної провини

троє говорять
у кожного відчуття шо він непотрібний
тиша довкола
ніхто ні до чого нездібний
чути плач
у людей з’явились думки
знов розпач
сум єдине шо з ними на довгі роки

відлік днів
від народження до переродження
між цим гнів
інколи й самопошкодження
людський крик
єдина спільна мова для світу
кожен вже звик
зібрав матеріал для заповіту

відсутня совість
мозок переважає над руками
є випадковість
ми ж грішні живемо роками
страшні сни
просто наша реальність вночі
налякані ми
кажем своїй голові «помовчи»

нездійснена мрія
кожен свого «я» позбутися хоче
неоправдана дія
то якись чорт нам на вухо шепоче
зв’язані руки
менше шкоди для рідних
подаровані муки
від життя для багатих і бідних