Ніч, здімає ніч вгорі
Вітрила-крила,
Ти мене в таємні далі
Заманила, мила.
Чи я сплю, чи це я
Вже вмираю - гадаю?
Чи то сам я, чи тінь,
Тінь моя блудить степом,
Степом зеленим, блудить степом...

Світло, зелене світло
Струмиться неспинно
По всій дорозі в космосі,
То у раптовий спалах
Чудовий на цій планеті-кометі.
Вірю я, що усе, все буває.
Немає лиш мене в тім краю,
В тім раю,
Моя дивна постать -
Фігура блудить степом...

Хай не зрадіє останнє світання
Моїм рисам,
Моїм речовинам - клітинам,
Задля тебе, кохана, я позбудусь
Навічно фізичного тіла, ай, мила,
Об'явлюся вогнем, міжзоряним дощем,
Ненаглядна моя...