Повесні над Дніпром плаче ключ журавлів,
Він летить в сонця яснії далі,
А один із ключа припада до землі,
Щоб напитися горя й печалі.

Приспів:
Пий, журавле сизий,
З чистої криниці,
Пий, журавле, воду
Замість сліз ковтай:
Не побачиш більше
Тої журавлиці,
Скільки до криниці
Ти не прилітай...

Це було так давно, наче в казці чи сні...
Зустрічались, сміялись, кохали.
І полинули в синь журавлі повесні —
Журавлиця не втрималась, впала...

Приспів.

Рік за роком летять, вже на скронях зима.
Журавлиний ключ тане, мов мрії.
Тільки серце болить, і спокою нема,
І тривожать далекі надії.

Приспів.