З поля хмільного, яру крутого
Линула пісня вітрів,
Про козаченька та й молодого,
Як він свою смерть зустрів.

Били гармати, коні летіли,
Дико шаліла війна,
І у козаче молоде тіло
Вп'ялася шабля стальна.

Випав з комоня, став на коліна,
Руки підніс до небес,
Прощай, дівчино і Україно,
Уся родинонько теж.

А побратими взяли на руки
Та й понад річку стрімку,
Хвильок блакитних гамірні звуки
Стишили біль козаку.

Верби гойдали віття зелене,
Тьохкав в гаю соловей...
Ой, чи ти вийдеш, мила, за мене,
Витекло кров'ю з грудей.

З поля хмільного, яру крутого
Линула пісня вітрів,
Про козаченька та й молодого,
Як він свою смерть зустрів.