Літа минають щосекундно –
Ми їх тому й не помічаєм.
Завжди йдемо туди, де людно.
А час, мов місяць, в ніч спливає.

Діти ростуть, вкрашають хату –
Думки батьків лише про любих.
А є ж й онуки – справжнє свято!
І вдень, й вночі ми їх голубим.

Щасливі, як усі здорові –
Про себе завжди забуваєм.
Як глянем в очі волошкові,
На мить у юність повертаєм.

Літа минають щосекундно –
Про них ми зовсім не жалкуєм.
Все рідше йдем туди, де людно –
І про любов тихо воркуєм.