Любо, хлопці, любо ворогів нам бить,
Батька-отамана рідного любить!
Коне вороненький, ти його неси
І від ран смертельних любого спаси.
Батько наш, Махно нехай погуляє,
Всюди його люд радо зустрічає.
А ми допоможем, вогню додамо,
Білих і червоних кулям віддамо,
Щоб земля рідненька вільною була,
Зоря в Гуляй-полі нарешті зійшла.
Батьку-отамане! Ми твої сини,
Від вогню та диму сиві ясени.
Стерли підкови коні вороненькі,
Блиску лишились їх очі рідненькі.
Та кінця і краю ворогам нема.
Накинь кожух, батьку,
знов прийшла зима.
Разом ми з тобою будемо гулять,
Україну-матір рідну визволять.
Любо хлопці, любо ворогів нам бить
І батька Нестора рідного любить!