День опустить долоні зморені
В море жовтого жита стиглого.
А для мене, мов сонця промені,
Жовта квітка - дарунок милої.
Ой, та для мене, мов сонця промені,
Жовта квітка - дарунок милої.

Вільним птахом коханню линути
Над землею, росою вмитою.
Поцілункам твоїм не стрінутись
Зі старою, як світ, примітою.
Ой, поцілункам твоїм не стрінутись
Зі старою, як світ, примітою.

А жовта квітка мені нагадує,
Що кохання не хоче жовкнути...
А жовта квітка мені нагадує,
Що кохання не хоче жовкнути...
Жовкнути...