AmОй, зробDmив хлопчина тEа й дві красні скрAmипки,
ПAmоділDmив надвоє снEів своїх красAmу.
ЩCо перша скрипка — бGіла лебідка,
DmА дуга скрипка — вечCірній сEум.

Закохались в нього дві сестри весною:
Одна — як та нічка, друга — мов той день.
Перша просила грати сумної,
Друга хотіла веселих пісень.

Приспів:
AmОднCа смDmіялE7ась, плAmа- кCалDmа другE7а.
ГCей, пFо- CєдналE7ись рAmа- дE7ість і тAmу- гGа.
ГCей, пFо- CєдналGись в CочFах дCівчинGи,
AmЯк Cу двDmох скрипках, нAmо- чE7і і днAmини.

А як розійшлися ті пісні луною,
Він замовклі скрипки сестрам двом віддав.
Кожна дівчина стала вербою,
Легінь між ними явором став.

Залишив на світі дві самотні скрипки,
Залишив на світі снів своїх красу.
Що перша скрипка — біла лебідка,
А дуга скрипка — вечірній сум.

Приспів.

Там, де став явір понад плаями,
Знову я чую відлуння пісень:
Одна верба співає ночами,
Друга верба співає удень.

Приспів:
AmОднCа смDmієтьсE7я  Amі плCачDmе другE7а,
ГCей, пFо- CєдналE7ись рAmа- дE7ість і тAmу- гGа,
ГCей, пFо- CєдналGись в CочFах дCівчинGи,
AmЯк Cу двDmох скрипках нAmо- чE7і і днAmи- нGи.
ГCей, пFо- CєдналGись в CочFах дCівчинGи,
AmЯк Cу двDmох скрипках нAmо- чE7і і днAmини.