І знову ця знайома стежка в полі -
Петля в'юнить до рідного села,
Що маячать ген-ген на видноколі,
Тут народивсь, тут молодість пройшла!..
І серце в грудях трепетно заб'ється,
І сум, і радість болем забринить.
Душа моя немов з-за ґраток рветься
І пташкою в гніздо своє летить...

Приспів:
Моє село, для мене ти єдине,
Як мати рідна, як саме життя,
Як хліб землі, як пісня лебедина –
Не стань тебе – впаду у небуття!..

І хочу я душею притулитись,
І зором обійняти все довкіл,
І серцем спраглим із тобою злитись,
І буть корисним, доки стачить сил!
І серце в грудях трепетно заб'ється,
І сум, і радість болем забринить.
Душа моя немов з-за ґраток рветься
І пташкою в гніздо своє летить...

Приспів.