Ця пісня чайкою кигиче,
В ній вічна мамина любов.
Вона додому мене кличе,
Куди б далеко я не йшов.

В ній біль її, її тривога,
Яку збагнути ще не зміг.
Молитва стомлена до Бога,
Аби прощав мене й беріг.

В цій пісні, як на рушникові,
Життя два кольори тече,
І тиха, тиха, волошкова,
Зажура маминих очей.

А ще літа, їх не вернути,
Снігами тануть вдалині.
О, мій Господь, не дай забути.
Цю пісню мамину мені.