BmНедопалки Gлежать у попільничкDах,
Дощ краплями Aпогасить вугілець,
BmЧекаю мовчки Gя електричкDу,
Що має шAлях в один кінець.
BmНа лавах люди Gголови схиляюDть
І часом Aчути тихий плач,
BmРидають вони гірGко, бо вже знаюDть
В останнє Aгрішну землю бачать.

Приспів:
GЯ сяду на F#експрес, що зветься Bmраєм,
В кондуктора Aпридбаю я білет,
GА сльози по щF#оках немов по склу стBmікають
І вітер забAирає сторінки газет...

Я згадую ті прекрасні миті,
Ті посмішки безглузді та дурні,
І фотографії від сильних злив розмитті,
Де ми були щасливі та живі.
Тепер у вічний путь я відправляюсь,
Дорога в невідоме забуття,
Вмить зрушить мій вагон, я посміхаюсь,
Бо знаю - не дарма прожив життя!..

Приспів.

Прошу не згадувати лихим словом,
Надіюсь будете ви пам'ятать,
Ніколи не побачимось ми знову,
Ніколи не вернуся я назад...