Бачиш, скоро ніч уже настане,
Перша зірка вже у небі сяє,
Хочеш, я тобі її дістану
Хоч сьогодні?.. Хочеш? Обіцяю!
А небо мені не вірило,
Краплинами відстань міряло,
Ховало за хмарами сірими,
Та я не боюся ночі.
Лякало, пускало блискавки,
Та я подолав і дістав таки,
Ту зірку тобі я даю з руки,
Для тебе усе, що хочеш!

Віриш, на дні моря-океану
В мушлі є захована перлина?..
Хочеш, я тобі її дістану
І на дно самісіньке порину?..
А море мені не вірило
І хвилями відстань міряло,
Вітрами холодними віяло,
Лякало, наскрізь намочить.
Та я подолав, я пішов на дно,
Холодне і темне було воно,
Перлину дістав, як і зірку знов,
Для тебе усе, що хочеш!

Знаєш, я для тебе на край світу,
Вітер в чистім полі я зловлю,
Можу без вогню тебе зігріти,
Все, що хочеш, бо тебе люблю!
Але ти мені не вірила,
Роками ту відстань міряла
До того про що ми мріяли.
Забула, тобі так краще,
У тебе тепер вже інший є,
Він розкіш, гламур тобі дає.
Тож нащо тобі почуття моє,
І зорі й перлини, нащо?