Ще в горах білий сніг іскриться,
А тут весняна буйнота,
Яріє долом чемериця
І сизо вруняться жита.

Ген-ген, як той гуцул маржину,
Болгарин овечат пасе...
А наш водій спиня машину, -
Хоро на самому шосе.

Ой, хоро, хоровод,
Тут веселий народ.
Не танок, а хвилі плин:
Лиш хустини білії
Між кашкетів і чуприн,
Мерехтять як лілії...

Йде наречена чорноброва
І чорнобровий молодий.
Труба під сонцем оркестрова,
Мов ріг достатку золотий.

Уже запрошують до хати
Мене і друзів-софіян:
- Просили, - кажуть, - батько й мати
І ми вас просим... - Це Стоян

І Ніколіна... Не вгаває
Весілля... Келихи вина...
- Хай булка (наречена) заспіває!
Хай заспіває... А вона...

Вона поправила намисто,
Із квітів польових вінок...
Заграла музика врочисто,
І свайбарі пішли в танок.

Ой, хоро, хоровод.
Тут веселий народ.
Не танок, а хвилі плин:
А хустки червонії
Між кашкетів та чуприн,
Наче ті півонії.

Ні, не поставить на коліна
Народ, де люди золоті.
Ховає сльози Ніколіна,
Не вилиті на самоті.

Сама себе ніяк не зборе,
Хустину тулить до щоки,
Мов хоче виплакати горе
За всі літа, за всі віки.

Ой, хоро, хоровод,
Тут веселий народ.