Цей світ подібний на той вокзал,
Де я раніше колись блукав,
Чого хотів я сам не знав,
Вокзал стояв, а я зітхав.
Мені казали: "Йди туди",
Мене дістали погані сни,
Кожен хотів щось довести,
А я хотів свій світ знайти!
Але шукав не я,
Шукав мій дух мого Творця.
Він дух мій воскресив,
На потяг свій він посадив!

Приспів:
Твоє слово – це мій потяг,
Серце палить, як в печі.
Я лечу, лечу до тебе
У шаленній течії.
Зачекати інших? – Досить,
Начекалися вже ми!
Хто чекає ще і досі –
Він горить у марноті своїх справ,
Своїх справ, своїх справ,
Своїх буденних справ. (ост 2 рядки – 2)

І так я жив, і вовком вив,
І все гадав, не розумів:
Невже, у цьому сенс життя –
Коли навколо клопітня,
Коли постійні помилки,
Коли невпевненість в житті?
Тоді для чого – скажеш ти –
Живе людина на землі?
Але є Той, хто любить,
Життя Він твоє не погубить,
Він слово своє для тебе дав,
Щоб жив ти вічно, не страждав.

Приспів