Додолу падають грушки,
Ще й трави дзвонять косами.
І я, як мовлять, навпрошки
Іду, іду до осені.
Іду до тихої верби,
Що в річку кособочиться.
Іду до темної журби...
А йти ніяк не хочеться.

Приспів:
Кличе осінь - із-за рогу вигляда,
Повернути вже не має змоги.
Ой, яка, яка швидка хода,
Ой, яка, яка важка дорога.

Гукає осінь - не барись,
Позолочу я рученьки.
А я не вірю в ці дари,
В слова оці закручені.
Вода темніє на виду,
Від прохолоди корчиться...
Іду до осені, іду...
А йти ніяк не хочеться.

Приспів.