Як я сяду на коня чорного
Та по білому снігу - вдаль,
То зупинить мене тільки сонного |
У колибі припутній жаль. | (2)

Де мої молоді роки-соколи...
Відлетіли, втекли, згинули.
Ой, як хочеться, друзі, деколи |
Повернути те, що ми кинули. | (2)

Та, на жаль, назад вороття нема
І у бороду впхався дим,
А над кручею ворон крило зніма: |
Я б зірвався - і в небо з ним. | (2)

Попрошу благодаті у панотця,
А коню вороному подам вівса,
Відпочину, а завтра зранку у сонця |
Я спитаю, де мені дітися. | (2)

...Як я сяду на коня чорного |
Та по білому снігу - вдаль... | (2)