Повір, мій милий, не зима,
А щедра і багата осінь.
Хоч павутиночка в волоссі,
Причин для смутку ще нема.

Повір, мій любий, не дарма
Тобі я снилася ночами,
Коли вогненними мечами
Твій розум розривала мла.

Коли терзало каяття,
Палали в спогадах години...
Як промінь сонця злої днини,
В твоїм житті з'явилась я.

Для тебе полечу до зір,
Пірну в глибини океану,
І вигою на серці рану!
Повір, коханий мій, повір.