Похмурий вечір, вечір землю оповив
І сутінки холодні опустились,
Дощ невгамовний все шумів і лив,
Краплинки-сльози по вікну котились...

І слухав я дощу тихенький спів
Під музику, що вітер грав на скрипці,
Так легко й просто грав він, як умів,
Свій біль передавав холодній шибці...

Ця музика була, як тінь, легка -
То десь зникала й знову появлялась,
Немов чиясь невидима рука
До струн весни несміливо торкалась...

І слухав я дощу тихенький спів
Під музику, що вітер грав на скрипці,
Так легко й просто грав він, як умів,
Свій біль передавав холодній шибці...