Коли душа болить, коли серце не спить,
Коли все шкереберть, коли не так,
Коли на серці туга.
Авто своє поставлю я в гараж
Та пішки через місто йду до Вас.
Де в місті, що над Бугом,
Кав'ярня "Корабель",
В якій маестро-музикант
Не ноти, а вам душу відкриває.
І як не має спокою тобі -
Зайди сюди і Він тобі заграє.

Приспів:
Заграй, маестро-музикант,
Ні, постривай, не грай, хвилиночку,
Я душу відпускаю.
Нехай вона по струнах пробіжить,
Навчить мене а як на світі жить.
Не забувати друзів, любити ворогів,
І в Бога одного про ноти
Для життя свого просити.
І правильно заграти тільки їх,
По нашому це все життя прожити.

І свято почалося, мелодія звучить,
По струнах пальці пробіжать
Так швидко, як роки твої прожиті.
І не несіть ні пива, ні вина,
Від музики я мушу зап'яніти.
А памятаєш, як ми слухали Бітлів
І квіти для жінок,
Соромлячись, закохані носили.
І мрії не давали спати нам,
І музика по світу Вас носила.

Приспів.

Як був початок пісні,
То буде і кінець.
І стомлену гітару ти
В футляр - і музики немає.
І покрокуєш містом навпростець
В квартиру, де любов тебе чекає.
А я візьму таксі, поїду в інший бік.
І буду думати про те,
Як знову ми зустрінемось з тобою.
Зайду в кав'ярню, саду посиджу,
Заграєш ти, а я тобі скажу.

Приспів.

Заграй, маестро-музикант...