Сорочку мама вишивала,
Нитками ткала в майбуття:
Своє дитя благословляла,
Щоб світлим було все життя.

Приспів:
Вишиванко моя, вишиванко –
Українців перлина свята,
Одягаю тебе я щоранку
На щасливі і многі літа.
Вишиванка, моя вишиванка
У святкових узорах цвіла...
Відчуватиму я до останку
Дотик маминих рук і тепла.

В дорогу мама проводжала...
Чимало часу вже спливло,
В житті по-різному бувало, –
Тепло сорочки берегло.

Приспів.

Та стали ми давно батьками,
У нас онук вже підроста,
Сорочка від прабабці-мами
Його в дорогу проводжа...

Приспів.