В темну ніч весняну розбудив мене шум –
Наді мною циганка стояла
І просила мене жеби їй помогти –
У шатрі її дочка вмирала.

Я пішла вслід за нею в циганське шатро,
У шатрі її дочка лежала,
Вся в жалю, вся в крові, в рамках чорних волось,
На груді її рана зіяла.

Ти не плач, не журися, старенькая мати.
Не зцілити болючої рани.
Я любила його ще й люблю гаряче,
Я не знала жалю і омани.

Він від мене пішов в Оленбурські ліси,
Він пішов в Оленбурськії степи,
А циганськая кров молода, гаряча, –
Не скуєш свого серця в кайдани.

В темну ніч весняну розбудив мене шум –
Наді мною циганка стояла
І просила мене жеби їй помогти –
У шатрі її дочка вмирала.