Львівський вечір, наче князь
В короні ліхтарів,
Зачудовано зоріє на
Замкову гору.
Телевежа таємниче гомонить вгорі
Чи про тебе чи про мене,
Чи про наші зорі.

Ти покинь *, і протони і нейтрони теж.
Відречися, аж до ранку, від своїх конспектів.
Я давно тебе чекаю в синіх тінях веж,
Де сумують за тобою голубі проспекти.

Після лекцій або, як кажуть, "після пар"
Кличе серце студентів юних
В Стрийський парк
Там я знаю живе любові * *
На трамваях спішить спішить
Спішить спішить
до мене. Бо...

Бо, львівський вечір наче князь
В короні ліхтарів.
Львівський вечір наче князь
В короні ліхтарів.