Полетіло, полетіло, полетіло,
Полетіло...
Липою липло до липня липко,
Піднялося тіло вгору і полетіло...
Полетіло, полетіло,
Полетіло, полетіло, полетіло...

Калину червону вінцем на волосся клав,
За смерічки до річки у воді грати звав,
Мов піp’їну пухнасту на руки брав, цілував,
У вуста духм’яні нареченой називав.
Бранкою до лісу в густі трави взяв,
Закортіло ласувати – путами її пов’язав,
Одежину всю з дерев, для нев, для нев зняв,
Мов царівну-панну, де полуниці поклав
І сказав:

Приспів:
Гей-бо, гей-бо, наречена! (4)

По синім горам трембіта небу нагадала,
Як файна дівчина з легенем своїм танцювала,
Гомоніли свати, весільні дружка співала,
З дзвіном віда сумна, тишком-нишком прийти мала,
Ліжко з бука м’яке-пухке таємницю тримало,
Як нетерпляче шлюбна ніч на молодих чекала,
Як скрипка-чарівниця, музику-скрипалю благала,
Щоб зоряне небо світати зачекало,
Щоб бажало:

Приспів

Казка зіллям поросла, в колисці задрімала,
Як наречену п’янке сяйво за собой гукало,
Мавкою безпутньою над селом пройшла озером стала,
Понад миртом глибоким квіта приворотня зазивала.
До ранку в баржі воду грудями плескала,
Вітами тополя-шльондра дуба бавила, стогнала,
Квіт у молоці молода коханому рвала,
Піснею струйною глибина її вітала
Й співала:

Приспів