Знаєш, Василіса
Мені снився сон.
Людей, яких немає,
Я побачив знов.
Так хотів би бути вільним
Я від цих думок.
Скільки часу
Залишилось
Коли впаде листок?

Знаєш, Василіса
Я складав думки.
Й найцінніші з них, напевно –
Ті, де була ти.
Так хотів би
Я купатись
В морі цих думок.
І не зупинятись, навіть,
Щоб вдихнути знов.

Знаєш, Василіса
В мому серці є
Небагато місця,
Але – все твоє.
Я так хочу залишатись
Впевненим завжди
У речах, які я знаю
І що знаєш ти.
Твоя усмішка назавжди
У моїй душі.
Мені важко, але може
Дощ іде завжди.