Мати Слава витає над полем,
У тім полі змаг тримають вої.
Бийте, бийте, не жалійте ворогів которних.

Б’ються вої, б’ються без спочину.
Мати Слава збирає на крила
Тих, що впали, закривавлі, живицею вмила.

Та й понесла воїв до Вираю,
До полку, що більше не вмирає,
Що своє життя віддали за Руську державу.