Мелодія немов та ніжна квітка,
Що пелюстками пестить на весні,
Така чарівна, тиха і тендітна,
Запанувала у душі моїй.
Байдужих перехожих зупиняє
Вечірній смуток, вирваний з тенет,
Тужлива пісня слухачів благає -
Не пожалій скрипалю декілька монет.

Приспів:
Чому ти плачеш, вуличний скрипалю? |
Чи скрипка тобі жалю додає? |
Поглянь, сміється сонце з небокраю, |
З любовю гріє серденько твоє! | (2)

Колись тобі всміхалася фортуна,
Стелились квіти килимом до ніг,
Скакав смичок так весело по струнах
І меломанів чарував усіх.
Та слава мов підступна жінка,
З'явилась тихо й зникла вмить,
І ти сьогодні - вуличний музика,
Старенька скрипка втомлено бринить...

Приспів. (2)