Я ходив у далекі гори
І дороги степів стоптав,
Підіймався й туди, де зорі –
Жінку мрії свою шукав.
Малював я її портрети,
Наче сам Сальвадор Далі
І для неї писав сонети
Першим інеєм на траві.

Приспів:
Жінка моєї мрії
З очима – кольору літа,
Жінка моєї мрії
Та, що в обіймах світла.
Рідна сестра надії,
Подруга доброти,
Жінка моєї мрії,
Кохана, – це ти, це ти.

Я пробуджував сонця промінь
І освячував ним свій шлях,
А тривоги, журбу і втому
Розвівав на семи вітрах.
Йшов туди, де любов зоріє,
Стежка долі мене вела.
Та не знав я, що жінка мрії
Завжди поруч зі мною йшла.

Приспів. (2)